Видобуток марганцевих конкрецій на морському дні може виявитися збитковим через високі капітальні витрати, перевищення бюджету та складнощі з фінансуванням. Такого висновку дійшла екологічна консалтингова компанія Koinon, провівши стрес-тестування бізнес-моделі двох проєктів The Metals Company (TMC).
Аналіз ґрунтувався на інвестиційному проспекті TMC. Дослідження підтримали п’ять неурядових організацій і фондів, які виступають проти прискореної комерціалізації глибоководного видобутку. Аналітики провели 10 000 симуляцій з урахуванням типових перевищень бюджету для масштабних інфраструктурних проєктів.
У 60% сценаріїв чистий грошовий потік від роботи збирача залишався від’ємним протягом кожного року, тому внутрішня норма дохідності була відсутня. У випадках, коли проєкт усе ж приносив позитивну дохідність, її медіанне значення становило 4%.
За оцінкою Koinon, імовірність збитковості проєкту становить 83%. Медіанна чиста приведена вартість за ставки дисконтування 8% сягає мінус 5 млрд доларів. Для порівняння, згідно з власним прогнозом TMC, два проєкти мають принести 23 млрд доларів.
Головним фактором, що визначає прибутковість, стала початкова вартість системи збору конкрецій. Koinon оцінила, що з урахуванням типових перевищень витрат у нових галузях середня вартість такої системи може виявитися приблизно в 1,9 раза вищою за очікування TMC. У межах аналізу чутливості лише зміни капітальних витрат могли вплинути на розмір дохідності більш ніж на 8 млрд доларів.
Додатковим ризиком залишається фінансування. Як зазначає консалтингова компанія, десятки банків, страховиків і покупців промислових металів публічно заявили, що не працюватимуть із виробниками глибоководних мінералів. Це може збільшити вартість залучення капіталу та підвищити ставку дисконтування.
Koinon також дійшла висновку, що необхідна дохідність для життєздатного проєкту може становити 25–30%, що вище за показники інституційного сегмента приватного ринку, з яким можна було б порівнювати такий проєкт.
Окремо консультанти оцінили потенційні податкові надходження. На їхню думку, чиста вигода для національних урядів, включно з державами — спонсорами проєктів, буде обмеженою. Доходи Міжнародного органу з морського дна від роялті можуть бути компенсовані зниженням податкових надходжень від наземних гірничодобувних проєктів через збільшення пропозиції та падіння цін на нікель, кобальт, мідь і марганець.
У The Metals Company вважають, що екологічні ризики глибоководного видобутку можна контролювати. Компанія заявляє, що її перші проєкти здатні забезпечити внутрішню норму дохідності після сплати податків на рівні 27%, а видобуток марганцевих конкрецій може стати джерелом промислових металів із меншим впливом на довкілля порівняно з наземними проєктами.
Противники галузі зазначають, що довгострокові екологічні наслідки такої діяльності поки невідомі. Серед можливих ризиків називають викид осаду в товщу води, тривалу зміну середовища існування та підвищення ймовірності зникнення вразливих видів.