Портам Великої Британії в найближчі десятиліття знадобиться значно більше електроенергії для берегового електропостачання суден, їх заряджання та розвитку інфраструктури альтернативного палива. Однак тривале очікування на підключення до мереж і висока вартість енергії можуть уповільнити перехід морської галузі до нульових викидів.
Такого висновку дійшло Міністерство транспорту Великої Британії, опублікувавши зведення відповідей на запит даних Net Zero Ports: Challenges and Opportunities. Консультацію було розпочато в березні 2025 року разом із державною стратегією декарбонізації морського транспорту.
В обговоренні взяли участь 65 респондентів, зокрема 17 портових компаній, 11 галузевих асоціацій і чотири компанії, що працюють у сфері судноплавства, круїзних і поромних перевезень. Метою консультації було вивчення інфраструктурних, енергетичних і регуляторних проблем, з якими стикаються порти на шляху до усунення внутрішніх викидів парникових газів від морського транспорту до 2050 року.
Потреба в потужності може зрости вдесятеро
Однією з ключових проблем стало електропостачання. Наразі потужність підключення великих британських портів до мережі зазвичай вимірюється мегаватами. Згідно з відповідями учасників, медіанна доступна потужність становить 5,5 МВт, а середня — 11,73 МВт. Кілька портів уже використовують майже всю наявну потужність.
Потреба в електроенергії швидко зростатиме в міру електрифікації вантажно-розвантажувального обладнання, впровадження берегового живлення та систем заряджання суден, а також будівництва об'єктів для альтернативного морського палива.
Портові компанії очікують, що необхідні їм потужності можуть збільшитися у два-десять разів — у середньому приблизно до 91 МВт. Більшість респондентів зазначили, що вже запланованих модернізацій буде недостатньо для покриття всього майбутнього попиту.
На підключення доводиться чекати до 15 років
Отримання додаткової потужності може тривати роками. Респонденти повідомили про складнощі зі своєчасною та прийнятною за вартістю модернізацією мереж. Термін очікування на підключення в окремих випадках сягає 15 років.
Один із портів спочатку отримав пропозицію щодо поетапних підключень до 2030 року, однак пізніше його попередили, що через обмеження магістральної мережі очікування може тривати до 2039 року.
Ці проблеми вже впливають на інвестиції. Серед 26 учасників, яких запитали про втрачені портами або їхніми клієнтами можливості через нестачу електроенергії, 69% відповіли ствердно. Деякі повідомили, що круїзні та поромні оператори обирають європейські порти завдяки доступнішому береговому живленню та нижчим цінам на електроенергію. Інші зазначили, що мережеві обмеження стримують вкладення в електричні судна та виробництво екологічного палива.
Альтернативному паливу перешкоджають вартість і невизначеність
Плани портів передбачають розвиток інфраструктури для метанолу, водню, аміаку, біопалива та заряджання електричних суден. Основними перешкодами респонденти назвали обмеження електромереж, високі капітальні витрати, невизначений майбутній попит на паливо та складне регулювання.
Повноцінне створення об'єктів для бункерування альтернативним паливом і заряджання, за оцінками учасників, зазвичай потребуватиме від п'яти до десяти років, а реалізація окремих проєктів може розтягнутися до 2050 року. Вартість зарядної інфраструктури оцінюється від 45 тис. фунтів стерлінгів до понад 20 млн фунтів на один причал — головним чином залежно від розмірів суден і необхідної електричної потужності.
Зниження викидів суден біля причалів
У межах консультації також розглянули можливе запровадження у Великій Британії вимоги щодо скорочення викидів суден під час стоянки біля причалу. Із 51 респондента 76% погодилися або повністю погодилися, що такий захід здатний знизити викиди парникових газів у районі портів.
Берегове електропостачання учасники назвали найбільш зрілим рішенням. Водночас суттєвими перешкодами для його впровадження залишаються висока вартість обладнання, обмеження мереж і витрати на переобладнання суден.
GLOAPM.COM