Світове суднобудування 2025: замовлення на максимумі, але інвестиції під загрозою через глобальну невизначеність

До квітня 2025 року світова суднобудівна галузь підійшла з безпрецедентним портфелем замовлень — на різних стадіях будівництва знаходяться 5 759 суден сумарним дедвейтом близько 372 млн тонн[5]. Однак динаміка ринку зазнає різких змін: якщо в 2024 році темпи замовлень та інвестицій досягли максимуму з 2007–2008 років, то вже в першій половині 2025 року кількість нових контрактів впала майже вдвічі — на 48% порівняно з тим же періодом минулого року[2]. Причина — зростання глобальної невизначеності, логістичні кризи та ескалація тарифних війн між США та Китаєм.

Чому суднобудування втрачає набрані оберти

Експерти відзначають, що спад охопив більшість ключових сегментів: замовлення на балкери скоротилися на 49% порівняно з десятирічним середнім, на танкери — на 30%, на газовози — на 56%[2]. Літом 2025 року світові суднобудівники здали замовникам 238 нових балкерів (17,2 млн тонн дедвейту), при цьому було списано всього 28 суден — такий дисбаланс збільшує пропозицію на ринку і чинить тиск на фрахтові ставки[4].

Одночасно з цим США розглядають введення підвищених мит на судна, що контролюються китайськими компаніями, а також можливі обмеження на замовлення у китайських верфей. Це змушує судновласників і крюїнгові компанії переглядати плани і сповільнювати інвестиції, обираючи альтернативні юрисдикції для будівництва нових суден[5].

Структурні зміни у флоті та перспективи

Незважаючи на короткостроковий спад, загальний обсяг виробництва у 2025 році очікується на рівні 42,7 млн CGT (уніфікованих тоннажних одиниць), що вище показників 2024 року (41 млн CGT)[1][3]. При цьому темпи будівництва контейнеровозів знижуються, а газовозів — зростають. У подальшому активність на ринку можуть обмежити відсутність вільних стапельних місць, особливо для великих і технічно складних суден[3].

Екологічні тренди та довгострокові стратегії

Все більше значення набуває «зелений» фактор — замовлення нових суден все частіше враховують вимоги щодо екологічності та довгострокової експлуатації (20+ років)[3]. Це змушує судновласників і суднобудівників адаптуватися до нових технологічних і регуляторних викликів.

Таким чином, світова суднобудівна галузь вступає в період турбулентності: з одного боку, галузь демонструє рекордні обсяги будівництва та оновлення флоту, з іншого — стикається з безпрецедентними викликами геополітики, логістики та регуляції, що змушує учасників ринку шукати нові стратегії розвитку та адаптації до швидко змінюваних умов[2][5].