За даними оновленого трекера e-пального T&E, 69 запланованих проектів в Європі можуть забезпечити морський сектор нульовими викидами пального до 2033 року, однак наразі функціонує лише шість об'єктів.
Ці цифри підкреслюють проблеми, з якими стикається Європа при переході великих проектів чистого пального від стадії планування до реальності. T&E стверджує, що для прискорення інвестицій та запуску великих проектів необхідно більш жорстке регулювання, включаючи цільову фінансову підтримку та спільні для ЄС цілі по чистим паливам. Без таких заходів Європа ризикує втратити позиції на розвиваючому стратегічному ринку сталих палив.
Введення цільового показника e-пального для судноплавства в ЄС у 2023 році – FuelEU Maritime – стало поштовхом для створення ряду проектів по всій Європі. Іспанія займає лідируючі позиції, за нею слідують Данія, Фінляндія та Франція.
Якщо всі проекти будуть запущені, вони зможуть виробляти до 4,09 млн тонн нафтового еквівалента e-пального до 2033 року, що складе 14% потреб європейського судноплавства в паливі.
Хоча прогрес йде повільно, є надія на покращення: проект «Зелена воднева долина» в Андалусії досяг фінансового рішення в лютому з прогнозованим виробництвом 474,000 тонн на рік e-аміаку та e-метанолу.
T&E виявила три діючих проекти в Китаї, які виробляють в десять разів більше, ніж працюючі заводи в Європі. Ця здатність до більш швидкого масштабування може призвести до того, що Європа втратить свої позиції.
Виробництво в Китаї без конкуренції з боку Європи ризикує затопити європейський ринок. Європа повинна інвестувати в місцеве виробництво e-пального, щоб залишатися на крок попереду, стверджує T&E.
Поки Європа коливається, Китай вже запускає e-пальне. Якщо Європа хоче стати провідним виробником e-пального, їй необхідно скоротити розрив у цінах між виробленими в ЄС e-пальними та викопними паливами, а також переконати судноплавні компанії почати використовувати ці пального замість імпорту зрідженого природного газу або біопального.
GLOAPM.COM